Милятинський Гейзер 2010

Як завжди, на день поїздки погода зіпсувалась. Але це не було перепоною моїм планам. На поїздку також підписався Кстя Kono. Все б нічого, але я його чекав на заправці півгодини і поки чекав, подзвонив Мирон – гід минулої поїздки на Гейзер, завдяки кому минулорічні заплановані 80 км легко перетворились в 140. Він теж не проти був катнути з нами, але маршрут потрібно було міняти – старт з Галицького Перехрестя і селами на Милятин з Гейзером. Порадившись з Коно, вирішили підтримати Мирона і махнули з Зеленої через Глинянський тракт на Галицьке – 20 км вже відкатали.

Їхали через Ямпіль, Борщовичі. Я там був вперше, місця мені сподобались:


Далі через Новий Яричів виїхали на Київську трасу і по ній проїхались 15 км до Старого Милятина. Ділянка просто супер. Не розумію, чому всі так плюються на ту трасу – обочина широка, асфальт рівненький. Згадалась поїздка Чоп-Львів. З’явилась гостра потреба шосера, але і на залоченому підвісі 35 км/год їхалось спокійно. При в’їзді в Милятин стоять ось такі ретро-автівки:


Далі була церква в Старому Милятині:


а потім костел в Новому Милятині:


А потім був сам Гейзер:


Вода в ньому, як і минулого року, тепла. Чого не було – так це скла і сміття на в’їзді і навколо, в порівнянні з минулим роком. Першим поліз купатись Костя:


Потім ми з Мироном:


Час піджимав і довго вирішили не затримуватись. Взяли курс на Задвір’я, де Мирон вирішив нас покинути і повернутись до Львова електричкою. Ми поставились до цього з розумінням – мені б в його 60 так їздити. А ми взяли курс на Завадне:


На Камулу вже не встигали, тому вирішили в Завадному звернути на Львів по колишній старій австрійській дорозі зі Львова в Глиняни – по Глинянському тракту, який простягається на добрих 40 км. Краще б поїхали на Камулу… Спочатку була досить непогана польова дорога:


яка як завжди раптово закінчується і починається ось це:


Їхати по такому місцями було неможливо, доводилось спішуватись, потім знов можна було їхати, але контакти забивались чорноземом і снігом, встібувались проблематично. Нас це скурвило і ми вирішили їхати попід лісом і трохи лісом:


Але лісова дорога нас вивела в таке ж зажоп’є, з якого ми приїхали:


Ще година поневірянь і ми добрались до потрібного села – Сухоріччя, на під’їзді до якого я смачно перелетів через руль – мінусова температура перетворила болотні колії в тверду структуру, а я не знав. За метрів п’ять від місця падіння за парканом стояла місцева жителька, потім підбігла ще одна зі словами «я си хоть подивлю на тих хлопів». З їх слів ми зрозуміли, що то «конєц географії, дальше карти нема», але на Львів є дорога через ліс на Нижню Білку і на Глинянський Тракт. Ну ми їм подякували і тільки хотіли їхати, як виявилось, що в мене заднє колесо вилетіло з дропаутів. Як – хз. Подумав, що зламав ексцентрик, але вроді нє, скрутили, все крутиться, все нормально - залишитись наніч в конце географії дуже не хотілось…

По дорозі в Білку в Кості почало спускати колесо, але в мене був насос. Почали закінчуватись джоулі і редбули, але в Білці був магазин. Я загубив задній маячок, але в Кості він був. Зато Костя був без переднього світла, але я мав МТЕ. Світила за двох. Це було її перше випробування в реальних умовах. Кращої фари поки що не використовував. На центральній «площі» в Нижній Білці 20 пациків штовхали Москвич, який врешті решт завівся і поїхав. Але за кілометр ми побачили той Москвич в дереві в кюветі і 10 пациків бігали навколо. Якось на двох докачках доїхали до кільцевої дороги, де нас успішно забрала 911. Пам’ятаю минулого року на докачках їхав я. Ось такий вийшов Гейзер-2010. Проїхали 110 км. Більше фото тут

молодцы!

отчет напоминает вести с фронта

Гарний звіт

P.s. Тіко коліна бережи.

тре було лишатись!

у вас шо сніг не йшов?

краще пішки до Львова.

Місцями були завірюхи, але то дрібниці. А ви як з"їздили?

на 25-ому кілометрі був готовий лишитися в будночку Бабки Ёжки по середині лісу!

Це повідомлення відредагував pasport22 - 08 Березня 2010, 0:26

Не поїздка, якийсь сніго-болотяний триллер
А взагалі уважуха колегам по сідлу

E-one Мы попали в снега. Выезжали было относительно тепло, я был в трех веломайках и гольфе. Потом резко похолодало, участок между перчатками и рукавом быстро промерз. Далее анальные стимуляторы остыли так, что держатся в летних перчатках было не возможно, потом пошел снег, на переднем переключателе появилась глыба льда, при переключании пяткой, переднее колесо попало на лед, короче навернулся, колено и следы на внутрней стороне ног от верхней трубы. Далее из-за того что снег валил и ничерта не было видно на спуске переднее колесо вынесло на левую колею. заднее на правой поперек. После балетного ПДД, вел смог удержать от падения. В итоге три раза чистил заднюю вилку от льда, бо ехать было не можлыво. Первый раз как упал, второй когда лишний вес сбрасывал, третий уже на подъезде к Брюховичем. Промерз так, что пойдя потом пить водку к полковникам, на их велотренажоре только у меня не показывало пульс.

у меня научился?

пс - никогда не одевал на ноги флисовые перчатки...

Я швыдко вчуся.