Проба HARD ver.'2009, результати, враження, фото+відео.

протокол
Проба HARD Ver.'2009

вітаємо учасників та переможців !!

категорія ЕЛІТА
1 МІСЦЕ - Обаранець Назар (Nazariy) & Шулак Іван (E-one) - "Дві Скоттинки"
2 МІСЦЕ - Кишка Мар*ян (Ecosee) & Ясеницький Володимир (JeD) - "sixty niner xc crew"
3 МІСЦЕ - Сазанський Олег & Грембовський Михайло (Proffesor)
4 МІСЦЕ - Паплик Олександр (alex) & Комендант Павло (sailor) - "Ілюзія Польоту"
5 МІСЦЕ - Миндик Максим (Ricoh) & Мусаковський Тарас (Живчик/wishmaster)

категорія АМАТОРИ/МІКСТ

1 МІСЦЕ - Дропа Марта (Hulihanka) & Чепіль Роман (spirit) -"Hooliganing spirits"
2 МІСЦЕ - Годлевська Поліна (polly-po) & Шапошніков Андрій (rosen) - "Chicken legs"
3 МІСЦЕ - Дмитро Бураков (Tigra) & Василь Гузінський (Vasil) - "Mattressmen"
4 МІСЦЕ - Вячеслав Дяк (Diak) & Глібович Микола (Usama) - "Beskyd Balls"
5 МІСЦЕ - Зотов Володимир & Бриндза Дмитро
6 МІСЦЕ - Дідик Назар (Nik) & Щербата Галина (Helenka) - "Спектр"

Це повідомлення відредагував pasport22 - 25 Червня 2009, 19:23

Вже трохи відійшов, можна пару слів написати на багатобукв ))
В першу чергу великий ріспект Організаторам в лиці Паспорта Льови за надану можливість поганяти, за те, що розвідали і довели до ладу прекрасну КК трасу. Дощ додав їй пікантності, а нам більше вражень. Також вітаю переможців і призерів і всіх, хто не побоявся приїхати попри дощ і вивалятись в болоті.

Зранку дзвонить Назік і говорить: ну що, ми їдемо? Я йому: ну да! А він: а погода?... Та нормальна там погода, ну дощ іде, бувало і гірше. Чую: білн…ну пофік їдемо. На старт доїхав весь мокрий, але гарячий. А там вже купа народу, всі такі ж мокрі, але очі горять – значить буде весело.

3, 2, 1, марш! Полетіли, тобто Назік полетів, а я лишився на зміну. Одразу ж на старті на повороті всю еліту гарно підрізав Олег Сазанський і вирвався вперед. Дивлюсь на годинник – 15 хв триває гонка, думаю: треба іти на старт, морально настроїтись, бо мав страх, що Назік всіх буде обганяти, а я буду зливати і пропускати всіх вперед. Але Льова каже, що ще зарано. Ну стоїмо ми за 20 м від старту, про щось говоримо і тут хтось їде. Назік їде! Блін, мені ще на старт бігти. А як же медитація і самовнушання? А пофік, на трасі повнушаю. Ледве добігаю до старту, хлопок по плечу, поїхав!

На першому ж підйомі по вузькій стежині передня перекидка відмовляється перекидати на 1-шу зірку. Зі всих сил тисну на 2-1, танцюю на педалях, але теж погано, бо покришка буксує на болоті. Далі була підступна колода, через яку мало не вилетів. Так як траса була мокрою і по ній ще не їздив в такому стані, їду обережно, пригальмовую. Торчок, перекидка не працює, з матюками видираюсь на гору на 2-1, ноги затекли. Та сама фігня на 2-му підйомі. Далі спуск до Мирона на перше КП. Дуже класна ділянка. Можна вмикати 3-тю космічну спереду і жарити. Далі висока густа трава, яка рожками збирається у вінок на рулі. Наступна ділянка – змієвидний сінгл-трек між деревами. Хоча вважаю, що цей технічний етап проходжу погано, але їхати там мене дуже пре. Особливо, коли носить по болоті. Далі траса вела вздовж частини по ділянці Проби-Лайт, звітам і до повороту на асфальт знов можна жарити на 3-й космічній спереду, розганяючись до 28 км/год. Асфальт – просто релакс для п"ятої точки і для ніг. Незважаючи на те, що там машини, дуже в тему, бо попереду польова піскова дорога, яка непогано вимотувала. Ділянка в полі вроді і рівна, вроді і пісок втрамбований, а їдеться дуже важко. Можливо, тому що там невеличкий підйом і тому що 2/3 траси пройдено. Далі широка дорога в лісі попри дачі, де висіла нахилена гілка дуба, об яку я весь час вдарявся шоломом. Ну і на закуску підйомчик серед малини і папороті (а може і не папороті). Видно фініш, Назік вже чекає. Хлопок по плечу, вперед! В першу чергу дивлюсь до перекидку, чищу її, трохи підкручую, матюкаюсь, бо другого кола на високих передачах не проїду. Вроді поправив, тепер можна їхати на 1-їй космічній.

Хлопок по плечу. Поїхав. Таки да! Пермикається! Думав, що трасу освоїв і трохи осмілів. Розігнався і на спуску перед коріннями чую жопа - заднє колесо занесло і воно вже на рівні з переднім, як я не впав – хз. Але не довго тривало моє щастя – за першим КП перед обмальованими пеньками-колодами все ж таки вилетів, і добре, що не влетів в колоди. На цьому мої пригоди на 2-му колі закінчились, і, незважаючи на падіння, проїхав його краще, ніж перше і не так замахався.

Третє коло було самим жахливим. Так як дощ не припинявся, а учасники не зупинялись, траса перетворилась на суцільне місиво. Між першим і другим торчком лежали дощини через калюжу, і перед ними занесло переднє колесо і я головою хлопнувся в ту калюжу, також окунувся весь правий бік. Рука мокра, в болоті, по рулі скользить, але треба їхати далі – не хочу Назіка підводити. На повороті з асфальту бачу когось на ровері і цей хтось поїхав не туди. А може це я поїхав не туди? Ще й якийсь білий кульок на стовпчику висів типу маркування там, де той роверист. Думаю, треба за ним. Ну чим далі ми їхали, тим більше я переконувався, що блуданули. Дорога закінчилась, одні поля. Догнав того Сусаніна, дивлюсь – Живчик. Ну, культурно пояснюю, що поїхали ми не так. На цьому погані моменти завершились до кінця гонки. Не було ні падінь, ні блудів.

Ще на перших колах Льова казав, що між лідерами буде рубилово. Питаю час розриву і динаміку. Час розриву 3 хвилини, динаміка невтішна: суперники з кожним колом все скорочують розрив. Пам"ятаючи, як Олег Сазанський вирвав в Назіка перемогу на нічних перегонах і як його партнер – Проффесор вкручував на Вульках, збираюсь з силами, щоб втримати лідерство. Проїхав четверте коло. Поки віддихався, почистив ровер, прибув Проффесор. Який розрив? 7 хв. Фух, добре.

На 5-му колі почав задумуватись, коли вже там фініш буде і вираховувати, скільки ще мені кіл залишилось проїхати. Нарахував це і ще одне. Так в рахунках не помітив як приїхав.

На останньому колі вже можна було розслабитись: дозволяв відрив по часу і запас часу на ще одне коло, яким Назік і завершив гонку. 13 кіл. "Дві Скоттинки" перші. А інтрига перейшла в боротьбу за срібло і фінал був досить несподіваним: Джед і Екосі на останньому колі вирвались з 3-ї позиції на 2-гу. Потім ішли нагороди, оплески, купа позитиву, обливання шампанським, спеціально виготовленим і розлитим для змагань "Проба" з найкращих сортів винограду і з унікальною етикеткою!

Чим мені подобаються наші перегони – так це атмосферністю. Суперники на трасі в перервах жваво обговорюють перегони, допомагають один одному, жартують. Дякую всім! Дякую Рікоху і Лесі за воду, без якої б ми довго не протягнули. Ну і особливо дякую своєму напарнику, реальному лосю-кабану, який тягнув команду. Якби в команді був E-one і ще один E-one, фіг би ті два матрисника взяли якесь призове місце.
Було суперсько. Купа адреналіну і така необхідна підготовка до більш серйозних випробувань. Хочу ще!

моє ВІДЕО - http://vimeo.com/5267758

Отличная нарезка, спасибо!

Результаты по кругам (надеюсь ничего не напутал).

Це повідомлення відредагував rosen - 24 Червня 2009, 16:55

Дуже дякую організаторам, учасникам і фотографам. Враження незабутні. А і викладене відео теж потішило. Показував всьому офісу, хай заздрять.

Відео суперове! Скільки дивився на ютубі відеозвітів про змагання крос-кантрі, такого класного ще не бачив
Вітаю переможців та учасників, молодці!
Паспорту респект та уважуха в квадраті.

А в кого фотки!!!

Цікаві видались перегони
Дякую організаторам та суддям за витраченні для підготовки і проведення цього дійства час, ентузіазм та працю. До речі, це чи не перші перегони на яких старт відбувся вчасно . Також дякую учасникам за безкомпромісну боротьбу, за те що пропускали на синглтреках і просто за те що склали компанію і взяли участь в перегонах незважаючи на погодні умови. Ну і, звичайно, дякую напарникові Ricoh-у який знайшов час та можливість поїхати зі мною в команді - знаю, це було зовсім не просто. Наша участь була б неможливою без групи підтримки в особі Андрія "nnn" та Лесі. Без гарячого чаю і просто усвідомлення того що ти не один і на фініші є кому зустріти, помогти, подивитись до ровера ми вряд чи б фінішували.

Вже зараз з певністю можу сказати що їздити командні гонки класу "ендуро" мені подобається більше ніж індивідуальні "рейси" . Та й траса перегонів вкінці мені подобалась більше ніж, на початку - знайшов на ній для себе щось нове і цікаве . Хоча я трохи блукав - не за першим і навіть не за другим разом зміг знайти правильний об"їзд смітників, - тут окрема подяка Іванові який настановив на путь істинний
Що ж до результатів - ми фінішували незважаючи на дощ, блуди, проколи, поріз покришки та інші форсмажори, і для мене це головне перемога .

Вот я дурак, только в субботу ночью узнал, что будут соревнования.

Чегож не приеха тогда, твоей персоны явно не доставало!

Перш за все хочу подякувати організатору цього дійства Паспорту, за потрачені зусилля, за те що не зневірився коли залишився без підтримки і таки провів гонку на належному рівні. Дякую, також співкоманднику Мар*яну (Ecosee), який більшою мірою забезпечив успішний виступ нашої команди. Подяка нашій групі підтримки, учасникам, фотографам і операторам (відео від ннн це ЩОСЬ!!!)
Почався день зі спроби знайти вантажне таксі, щоб доправити нашу команду, групу підтримки і спорядження до місця старту і було дуже кумедно спросоння згадувати свій домашній номер, добре що згадав хоч мобільний і оператор не подумала, що ми „жартуємо”.
На старті зразу ж розкладаємося і прикидаємо хто поїде перше коло їхати випало Екосі. Ну що ж доведеться ше 25 хв постраждати. Стартувала еліта, першим коло завершує Назар і розумію, що треба буде серйозно жарити, щоб добрати Івана. Вжарив я серйозно, на передачі естафети стартую і ... рву ланцюг. Довелося Мар*яну їхати ще одне коло, а сам тішуся, що не полінився взяти з дому запасного ланцюга. Після другого кола перші дві команди вже везли нам більше 5 хв.
Стартую на свій перший круг, всі звичні втоптані стежки перетворилися на аналог Вульок 2009, мокро, болотисто та ще й колеса буксують. Але підйоми то пів біди, швидкість маленька, а от від ідеї жарити на спусках довелося відмовитися. Торчок заїхав без проблем, наступний за ним крутий підйом вимаслив на малій зірці на каденсі((( ех було б сухо, ногам би була більш цікава робота, ніж працювати вентилятором. Зате яка радість була нарешті вирватися з обійм болота і потрапити на лісовий сінглтрек і польові дороги. Одним словом, коло закінчив за менш як 25 хв, відповідно Назар на цьому колі привіз нам ще 2 хв.
Друге і третє мої кола пролетіли досить швидко, ненапряжно, але й результат був в районі 26 хв, хоча здавалося їду швидше. Розрив між нами і другою командою ніби почав трохи зменшуватися, але не настільки, щоб ми могли їх добрати.
Четвертий круг... Їдеться вже важче, пробую влосити на підйомах, але там хіба трачу сили, на рівнині де зазвичай гнав, доводиться їхати на передачу нижче, це все морально давить і виникають думки нашо я під то підписався)))
Очікую передачі естафети на старті перед своїм 5 колом, розрив між нами і другими менше 4 хв, прикидаю що якщо відіграю в Олега Сазанського хоча б половину, можна буде потім „на зубах” вирвати 2 місце. Морально правда, вже хочеться щоб розрив був більшим і нічого на зубах виривати не довелося. Приїжджає Мар*ян і я поспішаю надолужувати відставання... і тут невідомо звідки появляється здоровенна псина, яка очевидно вболіває за суперників і починає гавкати і бігти за мною, на повороті появляється ще одна, втрачаю концентрацію і на потіху публіці завалююся в повороті, перше падіння за всю гонку))), хоча в мене ще жодної гонки не було без падінь. Жарю в тягун і тут ше один сюрприз на цей раз від власного організму, хапає судома обидві ноги. Вертатися то не вихід, бо нас чого доброго може добрати команда Алекса і Сейлора, знову йти пішки ціле коло теж не вихід. В результаті пішки вибігаю на тягун, жарю на спуск і мало не падаю, бо зразу після коріння влетів в багно, як там вирулив досі не розумію. Перед торчком розганяюся, заїжджаю скільки можу і пішки, то саме на наступних підйомах, бо тільки стаю на педалі чи починаю крутити зразу хапають ноги. Спускаюся до КП 1, починаю підкручувати, ніби не хапає, значить можна спокійно докручувати, бо Сазанського і так не дістану. І тут, на асфальтовій ділянці, бачу червону куртку, невже Сазанський, між нами метрів 200, починаю добирати, невідомо звідки з*являються нові сили, обходжу його перед перехрестям на обїзді смітника і молюся, щоб не судомило ноги. Ноги видно прониклися важливістю моменту і крутять методично далі, пролітаю польову дорогу, суперник вже пропав з поля зору. Ну що ж, тепер треба кістьми лягти, а привезти відрив побільше, щоб Мар*ян, міг спокійно піти на своє останнє коло, він і так відмаслав на 2 кола більше. В передстартовий тягун ризикую, стаю на педалі, чуток карданю, відчуваю що ось-ось схопить м*яз, але вже не зважаю і на емоціях долітаю до старту, передаю естафету і біжу засікати час. Неслабо, ми вже веземо другим 2-30 хв.
Єдине за що боявся, щоб Екосі з Професором не встигли до закриття старту, бо прийшлося б маслати ще круг))), але вони постаралися і не встигли, а Мар*ян, ще й привіз супернику пару секунд, так що наш відрив тільки збільшився.
Після нагородження, зібрав весь наш скарб в рюкзак і ще з 20 кг ношою, проїхав трохи лісовими доріжками до Брюховецького шосе, а далі вниз, вниз і вниз. День вдався.

З.І. Дуже сподобалася ідея нагороджувати переможців шампанським, тим більше з ексклюзивною етикеткою.

Ну і я напишу пару слів про вчорашнє дійство під назвою “Проба HARD”,яка недаром називається хард,бо було тєжко,але дуже цікаво і слизько....
Отже прокидаюсь я зранку від того,що моя дружина питається: і ти поїдеш кудись в такий дощ,я встав подивився у вікно і побачив “Бррр”,подзвонив до Івана з надією,що той скаже,що у звязку з погодніми умовами гонку відмінили,натомість Іван каже “нормальна погода”,
Іхав з Винник в Брюховичі довго,десь півтора години,хотів бути сухим і чистим,приїхавши на місце старту і здивувався від великої кількості учасників і вболівальників.
Старт! Вперед виривається Олег Сазанський,я їду за ним до підйомів,на перший підйом намагаюся виїхати,але зрозумів,що швидше вибігати ніж буксувати,далі швидкі спуски швидкість 45 км за годину,по прямих ділянках і по асфальті іду 25-30,непримємний,як на мене,підйом по полі, і фініш першого кола .....
Друге і третє свої кола їхалось легше ніж перше,а на четвертому почались закінчуватись джоулі,но завдяки Хуліганці,яка після фінішу четвертого кола,дала банани,ДЯКУЮ,мене покинуло це дивне відчуття.Пяте і шосте коло їхалось стандартно на автопілоті,тільки сподобалась одна ситуація,коли я почав наближатись до Rosena він необертаючись почав давити ще швидше,думаю собі “Іхати друге і так пекти.....”
І от мені єдиному випадає іхати своє сьоме,а взагалі тринадцяте,яке я мусів проїхати гідно,і довгоочікувана Перемога.......
Також дуже дякую організатору за чітко організований марафон,і своєму партнеру Іванові,який тоже крутив ого-го....
Гонка сподобалась на всі 100 і ще в двійках,коли окрім себе треба також надіятись на свого партнера і його ровер....

Фото

Intro

Після Вульок я зарікався більше не брати участі у змаганях, тому що, для мене особисто ніякого задоволення, а напрягатись потрібно не погано. Відповідно, Проба аж ніяк не торкалась моєї уваги, я там не був і не хотів. Але так сталось, що я все таки брав участь, і змушений визнати, не жалію ні грама.


До старту лишилось...

13 годин - Я спокійно збираю речі для подорожі до скелі троніг, і вже планую лягати, оскільки вставати в 4-тій годині ранку. Раптом, дзвінок в двері. Прийшов Усама. Хоче вижимку, і хоче щоб я їхав пробу з ним в команді, оскільки його напарник захворів. Правдами - неправдами він мене вмовив. Тепер я збираюсь на Пробу. А я вже встановив багажник і болотник. І я два тиждні не сидів в сідлі. Та і взагалі я матрасник.

12 годин - а звідра лиє наче десь в небесній канцелярії лопнуло дно басейну.

10 годин - Лягаю. Довго не можу заснути.

~7 годин 30 хв - Засинаю

3 години - Просинаюсь, спав 4,5 години. Але почувась нормально. Варю макарони, снідаю. Контрольний дзвінок від Усами. Закутусь в непромокний одяг. Рушаю.

1 година 30 хв - на левандівському мості зустрічаю E-one'a та Усаму. Їдемо разом. Води багато, дощ падає, в черевики закидає воду, помалу починають мокнути ноги.

50 хвилин - Прибуваємо на місце старту, людей не багато, але атмосфера приємна, Усама йде реєструватись. В нас номерки 14 та 13. На номерках є назва попередньої командиі і нік учасника, нажаль назва старої команди і нік Марча, котрий захворів. А ми тепер називаємся BB (Beskyd Balls), беру собі номер 13. Триндимо. Усамич розливає свій електролітичний напій. Смачний.

0 хвилин - стартанула еліта. Болото летіло, ланци напрягались..

Далі тут, бо впадло копіпейстати

І Спіріт, і Екосі їхали по сім, а Розен - той взагалі вісім на себе взяв Втім, мені сперечатися з ним за кола на передачі естафети було б не найкращою ідеєю

Все снимки тут, на пикасе

Несмотря на то, что наша команда не смогла принять участие в гонке, получил непередаваемое удовольствие как от посещения самой Пробы, так и от тренировок.
Спасибо Лёве Паспорту за организацию и за трассу. И то и другое выше всяческих похвал.
Спасибо Никалаичу за предложение ехать в команде. Если бы не досадная травма, ты бы многим показал, как ездить в таких условиях!
Спасибо также всем участникам за высокий уровень и красивую гонку. Чрезвычайно интересно было смотреть со стороны за происходящим на трассе. Очень жаль, что не смогли соревноваться с вами.

Фотографии. Знал бы заранее, что не поедем, подготовился бы лучше к съемке. Без внешних вспышек было очень тяжело работать, но, надеюсь, полученные снимки хоть немножечко передадут замечательный дух этого события, прекрасную, интереснейшую трассу, а также неистовую и, в то же время, красивую борьбу между командами